- освідчувати
- -ую, -уєш, рідко освідча́ти, -а́ю, -а́єш, недок., осві́дчити, -чу, -чиш, док., перех. і неперех., діал.Оповіщати, повідомляти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
освідчувати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
освідчати — див. освідчувати … Український тлумачний словник
освідчити — див. освідчувати … Український тлумачний словник
освідчування — я, с. Дія за знач. освідчувати … Український тлумачний словник
мати — I тері, ж. 1) Жінка стосовно дитини, яку вона народила. || Жінка, що має або мала дитину. || перев. як прикладка, перен. Про що небудь дуже близьке, рідне. •• Ма/ти одина/чка жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її… … Український тлумачний словник